Вихователь-методист займається методичною роботою та організує весь освітньо-виховний процес в дитячому садку.
Якщо коротко, то методист аналізує, планує, організовує, координує, контролює діяльність педагогічного колективу.
Разом із завідувачем він керує колективом дитячого садка, беручи участь у добиранні кадрів, у розробленні та впровадженні програм розвитку та педагогічних планів. Вихователь-методист проводить ґрунтовну методичну роботу у педагогічному колективі: відкриті заняття для вихователів, семінари, індивідуальні та групові консультації.Крім того, він бере участь у роботі з батьками: готує інформації, випускає методичні рекомендації що присвячені сімейному вихованню та ін.
Робоче місце методиста, як відомо, методичний кабінет. Там кожен педагог може отримати практичну допомогу в організації роботи з дітьми, а батьки можуть проконсультуватися з приводу розвитку дитини, отримати відповіді на питання про педагогічний процес в дошкільному закладі.
Ще одне завдання методиста, мабуть, найважливіше, - Розуміти і правильно оцінювати сили і можливості кожного педагога, знати, що важливо для нього в житті, до чого він прагне, щоб задовольнити потребу кожного педагога в повазі, визнанні та самореалізації
* Підвищення рівня фахової майстерності педагогів
* Курсова перепідготовка
* Атестація педагогів
* Наставництво
* Педради
* Семінари
* Консультації
* Колективні перегляди
* Робота творчої групи
- круглий стіл, диспут, консультації;
- інтерактивні лекції;
- навчальні тренінги;
- семінари, семінари-практикуми, науково-практичні семінари, семінари для педагогів спеціальних груп;
- вивчення структури та оснащення матеріального середовища;
- спостереження колективних форм діяльності дітей, індивідуальної самостійної роботи дітей, взаємовідвідування відкритих занять.
Педагог перебуває в постійному русі, зупинитися не можливо: зупинився — означає відстав, пропустив щось цікаве. Весь час змінюються, удосконалюються , розвиваються технології навчання.Раніше педагог мав дати дитині певну систему знань, умінь, навичок, щоб підготувати її до навчання у школі. Акцент робили на навчанні лічби,читання,письма.Тепер цього вже замало: навіть найкраще обізнана і вправна дитина не завжди відпрацьовує свій природній потенціал, отже, може бути недостатньо розвиненою як особистість. Формування такої особистості можливе завдяки системі розвивального навчаннята впровадження новітніх технологій.
Педагоги нашого дошкільного закладу вирішили не відставати від нового та цікавого і взяти новий напрямок навчально-виховного процесу «Розвиток пізнавальної активності дитини та екологічного світосприйняття через впровадження новітніх технологіїй » згідно нового Держстандарту дошкільної освіти Базового компоненту та освітньої програми для дітей від 2 до 7 років “Дитина”.
У традиційних програмах навчання і виховання дітей логічний компонент не представлено,внаслідок чого проблема формування в дітей логічних умінь випадає з переліку педагогічних завдань,лишається поза увагою. «Логіка» позначає розумну внутрішню побудову людиною судження, здатність доводити правильні та спростувати неправильні міркування, добирати в ході висловлювання істинні судження- посилки, які приводять до істинних суджень, наслідків, уміння висловлюватися, спираючись на логічні операції.Логічні уміння — необхідний засіб освоєння дошкільником навколишньої діяльності,засвоєння матеріалу в будь-якій галузі знань. Навчати дошкільника розмірковувати стає одним з важливих педагогічних завдань, яке належить розв'язувати в контексті його особистісного розвитку в цілому. Розумовий розвиток не слід розглядати як окреме самостійне завдання, - він є складовою частиною загального психологічного розвитку дитини. Розумовий розвиток поєднується з естетичним, інтелектуальним, моральним розвитком, за умов виховання позитивних рис поведінки добору інтересів. Тому використання завдань навчально-розвивального курсу «Логік світу» сприяють як розумовому, так і загальному розвитку дитини.
У центрі розвивального навчання перебуває «дитина-дошкільник», яку природа наділила інтелектуальними здібностями, творчою уявою, фантазією, діалектичним мисленням, яке формується до шести років. Одна із головних ідей «Логіки світу»: шукати не просто якогось розв'язку, а всі рішення, які можна знайти, порівнюватиїх, аналізувати, шукати найкращих, якщо це справді потрібно. Розвивальне навчання відбувається при тісній співпраці дитини і педагога, педагог є другом порадником дитини, який не засуджує дитячої думки, а вчить отстояти своє бачення того чи іншого завдання.Методика розвивального навчання змінює не лише дитину,вона змінює педагога.Педагог — це не той, хто знає, як правильно,а той хто веде дитину складним шляхом пізнання.
Система розвиваючого навчання практикується в Україні вже понад 35 років.Саме таке навчання допомагає зберегти духовне здоров'я і емоційний добробут кожної дитини.
- нова форма мислення;
-існує більше ніж один розв'язок і кожний може бути правильним;
– дитина впевнена у собі і вміє навчатися.
– - діти вчаться думати, обгрунтовувати своє рішення, обстоювати власну думку;
– -діти вміють висловлювати свою думку,пояснити хід роботи,
– досягти певного результату;
-діти вчаться мислити по-новому;
– -діти розкуті комунікабельні,вміють робити власні висновки.
РОЗВИТОК — це постійне подолання перешкод, радість перемог, злети і падіння, прагнення до пізнання, здатність дивуватися, знаходити цікаве у повсякденні.
Маршрут №1 «Навколо будівлі д/с»
Мета: Вправляться в стрибках у висоту 30см, розвивати вміння метати в ціль, привчати бігу в колону по одному, зграйкою, розвивати бистроту в рухливій грі. Спостереження за небом. Учити визначати стан погоди (сонячно, хмарно). Закріпити знання про пору року. Пограти в гру «Пташенята і кіт».
1. Перехід до місця стоянки 10-15 хв. Діти рухаються у колоні парами, по одному, зграйкою, ходьба з високим підніманням ніг та ходьба з зупинками за сигналом вихователя.
2. На місці діти обстежують умови для проведення вправ. Спостереження за іграми дітей інших груп. Активний відпочинок: спортивні вправи (на груповому майданчику). Р/гра „Прокоти мяч в обруч”.
3. Йдучи назад проводиться ходьба зі зміною напрямку.
Маршрут №2 «До майданчика старшої групи»
Мета: Навчати бігу в колоні по одному зі зміною напрямку руху, розвивати вміння бігати, передавати м'яч; закріпити вміння стрибати на двох ногах з просуванням вперед, повторити метання в горизонтальну ціль, розвивати бистроту та швидкість в рухливій грі.
1. Перехід до місця стоянки 10-15 хв. Ходьба зі зміною напрямку, зграйкою, біг до вказаного орієнтиру.
2. На місці стоянки рухливі ігри з дітьми старшої групи «Передай м'яч по колу» (вміння бігати і передавати м'яч) «Жабки» (стрибки на обох ногах з просуванням вперед) «Влуч у ціль» (метання у ціль)
3. При поверненні назад ходьба по пеньочках, біг, ходьба.
Маршрут №3 «Навколо огорожі дитячого садка»
Мета: вдосконалювати навички ходьби та бігу, діяти за сигналом вихователя, орієнтуватися в просторі; удосконалювати навички стрибання на двох ногах у довжину.
1. Перехід до місця стоянки 10-15 хв. Ходьба парами, зграйкою, на носочках. Біг у середньому темпі з зупинками за сигналом вихователя.
2. Спостереження за будинками (відшукати найвищий, найнижчий) Активний відпочинок: «Хто далі стрибне?», «Хто швидше знайде свій будиночок?»
3. Назад рухатись у повільному темпі, зупиняючись за сигналом вихователя.
Маршрут №4. «До фруктових дерев»
Мета: вдосконалювати навички ходьби та бігу; вправляти у ходьбі по обмеженій площині різними способами; закріплювати вміння розрізняти фруктові дерева за будовою та плодами.
1. Перехід до місця стоянки 10 -15 хв. Діти рухаються зграйкою, в колоні парами, ходьба з зупинками за сигналом вихователя, ходьба зі зміною напрямку, ходьба зграйкою.
2. Спостереження за фруктовими деревами. Метання на дальність в горизонтальну ціль, підлізання під гілками дерев. Р/і: «Квочка й курчата», «Хто далі кине?».
З . Назад рухатись у середньому темпі.
Маршрут №5 „До спортивного майданчика”
Мета: вправляти в підлізанні, закріпити різні види ходьби, розвивати спритність в рухливій грі. Спостереження за сонечком Учити називати місце його розташування. Звернути увагу на тінь.
1. Перехід до місця стоянки 10-15 хв. Ходьба з високим підніманням колін, біг з підстрибуванням.
2. На місці стоянки: -ходьба між перешкодами; -перестрибування з купинки на купинку; підлізання під гілки кущів; дострибування до гілок дерев. Р/гра „Кіт і миші” (біг у різних напрямках, діяти за сигналом вихователя).
3. Йдучи назад ходьба по обмеженій площині, прямо і боком, тримаючись за руки.
Нечипорук Н.І.,завідувач навчально-методичного кабінету дошкільної освіти Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів;
Корж Т.М., методист навчально-методичного кабінету дошкільної освіти Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів
На виконання нових соціальних ініціатив Президента України «Діти – майбутнє України», Державної цільової соціальної програми розвитку дошкільної освіти на періоддо 2017 року, Державної програми «Репродуктивне здоров’я нації на 2006-2015 роки», Програми розвитку системи освіти Київської області на 2011-2014 роки, наказу департаменту освіти і науки Київської обласної державної адміністрації від 13 січня 2014 року № 1 «Про проведення ранкової гімнастики та фізичної зарядки у навчальних закладах області»з метою збереження і зміцнення здоров’я дітей, формування ціннісного ставлення до власного здоров’я та забезпечення необхідної рухової активності необхідно оптимізувати формиорганізації фізкультурно-оздоровчої роботи в дошкільних навчальних закладах. Одне із основних завдань, визначених Законом України «Про дошкільну освіту», – збереження та зміцнення фізичного, психічного і духовного здоров’я дитини.
Базовий компонент дошкільної освіти спрямовує зусилля педагогів та батьків на формування у дітей ціннісного ставлення до власного здоров’я і мотивації щодо здорового способу життя. Відповідно до чинних програм розвитку дітей дошкільного віку «Дитина», «Дитина в дошкільні роки», «Впевнений старт» та методичних рекомендацій Міністерства освіти і науки України«Фізичний розвиток дітей в умовах дошкільного навчального закладу» (16.08.2010 № 1/9-563) фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі дня є обов’язковими для дітей дошкільного віку. Вони мають мету – сприяти зміцненню здоров’я, підвищенню розумової працездатності дітей, активізації рухового режиму в дошкільному закладі.
Щоденно перед сніданком у режимі дня дітей дошкільного віку проводиться ранкова гімнастика. Вона є обов’язковою складовою організації життєдіяльності дітей у дошкільному навчальному закладі. Ранкова гімнастика сприяє поглибленню дихання, посиленню кровообігу, обміну речовин, розвитку різних груп м’язів, правильній поставі, розгальмовуванню нервової системи після сну, викликає позитивні емоції.
Головна вимога до гімнастики у літній період – проведення її на свіжому повітрі, а взимку – у добре провітреному приміщенні. З настанням теплих весняних днів і до осені ранкову гімнастику проводять на майданчику, захищеному від вітру. Для цього на майданчик заздалегідь виносять все необхідне: прапорці, гімнастичні палиці, скакалки, обручі. Чергові (діти старших груп) під наглядом вихователя розкладають ці предмети на лавах, пірамідах тощо, щоб їх було зручно взяти для виконання вправ. Вправи ранкової гімнастики в приміщенні, а в теплу пору року на майданчику, дошкільнята всіх вікових груп виконують у майці, трусиках, тапочках (чешках) або босоніж. Вихователь до проведення ранкової гімнастики вдягається так, щоб його костюм не заважав рухам. Ранкову гімнастику в усіх вікових групах починають із шикування дітей в колону по одному.
Якщо ранкова гімнастика проводиться з предметами, треба заздалегідь продумати спосіб їх роздавання. Під час ходьби, перед шикуванням, діти беруть предмет і проходять з ним одне коло, а потім перешиковуються. Важливе значення при цьому має спосіб тримання предмета в руці під час ходьби. Гімнастичну палицю, обруч, м’яч, складену вдвоє скакалку тримають у правій руці; прапорці, кубики, брязкальця – в обох руках, опущених донизу.
Для організованого проведення гімнастики вихователь шикує молодших дошкільнят у коло. Щоб зручніше було виконувати вправи, групу треба розімкнути. За командою вихователя діти роблять два-три кроки назад – коло стає широким і ніхто нікому не заважає. Середню і старшу групи перешиковують з утворенням ланок. Щоб не витрачати зайвого часу на розімкнення у колонах і по рядах, використовують певні орієнтири. Діти, які утворюють ланки, йдуть у напрямку кеглів (кубиків або прапорців на підставці), поставлених на певній відстані один від одного в кінці зали. На них орієнтуються ведучі, щоб дотримуватися потрібних інтервалів між колонами. В рядах діти розмикаються на ходу на відстань піднятих вперед рук. У старшій групі дітей перешиковують (з другої половини начального року) через центр зали по три-чотири. Підгрупи дітей після команди вихователя – «Через центр зали направо (наліво) руш!» – одночасно повертаються (праворуч або ліворуч) і рухаються шеренгою, дотримуючись рівняння до протилежного кінця зали. Чіткому виконанню вправ сприяє музичний супровід, який створює у дітей бадьорий, піднесений настрій та обумовлює їх темп. Під часрозучування складних за координацією вправ спочатку діти виконують їх два-три рази без музики, під рахунок вихователя. Після цього вправу роблять під музику. Проводячи вправи під музику, корисно замінювати або доповнювати рахунок спрямованими вказівками в такт музики. Наприклад: «Раз-два – руки вгору, три-чотири – руки вниз». Це дає змогу запобігти помилкам дітей і виправити їх під час виконання вправ. Особливо корисно для здоров’я дітей поєднувати ранкову гімнастику з повітряними ваннами та водними процедурами. Щоденне виконання ранкової гімнастики мобілізує й організовує дитину, приводить її організм у відповідний стан, сприяє прищепленню необхідних гігієнічних навичок, привчає до регулярних занять фізичною культурою. Для підвищення опірності організму до несприятливих кліматичних умов одяг під час виконання вправ має бути легким, не повинен ускладнювати рухи і дихання. Систематичне обтирання після гімнастики або душ з поступовим зниженням температури води, починаючи від + 30-32˚С до +22-23˚С, буде загартовувати дитячий організм і мати велике гігієнічне значення.
Добір вправ у комплексі визначається з урахуванням можливостей і стану здоров’я дітей певного віку, а також їхніх індивідуальних особливостей. Доцільно керуватися такими вимогами: вправи повинні бути простими та доступними для дітей, відповідати будові й функціям їхнього рухового апарата, не вимагати великої затрати м’язової енергії. Доцільно включати біг, ходьбу, стрибки, інші вправи для різних груп м’язів; вправи мають бути різноманітними за видами рухів і охоплювати різні групи великих м’язів (плечового пояса, спини, живота, ніг).
Рухи для зміцнення дрібних м’язів (кисті рук, живота, ніг) окремо не виконують, оскільки фізіологічний ефект їх незначний, а пропонують з вправами, що охоплюють великі м’язові групи; вихованцям молодших груп в основному пропонують вправи, в яких вони імітують рухи тварин, птахів, машин. імітаційні вправи зацікавлюють дошкільнят, викликають у них емоційне піднесення; для урізноманітнення ранкової гімнастики корисно впроваджувати, починаючи з молодших груп, вправи з предметами: брязкальцями, прапорцями, кубиками тощо, які сприяють правильному й цілеспрямованому виконанню рухів, а також підвищують інтерес до вправ.
Свята, які проводяться в дошкільних навчальних закладах, повинні духовно і культурно збагачувати маленьку особистість, сприяти її успішній соціалізації, широко відкривати їй особливості і традиції рідного та інших народів, розширювати знання дитини про саму себе і про навколишній світ. Організоване дитяче свято має забезпечити формування у дітей вміння реагувати на прояви естетичного в мистецтві та житті, розуміти засоби художньої виразності різних видів мистецтва та вміти застосовувати їх у самостійній діяльності, проявляти ініціативу, творчість, отримувати насолоду від участі у святковому заході. З метою формування готовності педагогів (музичних керівників, вихователів, інших спеціалістів) до ефективної організації дитячих свят, практичної реалізації форм та методів організації дозвіллєвої діяльності взагалі і дитячого свята зокрема
РЕКОМЕНДУЄМО:
• При організації дозвіллєвої діяльності обов'язково враховувати вікові та психологічні особливості дітей різних вікових категорій. Оптимальна тривалість святкових заходів для дітей молодшого віку – 40-50 хв, для старшого віку – 50-60хв.
• Кожен сценарій свята розробляється творчою групою працівників ДНЗ для конкретної групи дітей з урахуванням потенціалу музичного керівника, фізінструктора, вихователів та батьків вихованців.
• Організуючим і надихаючим вектором у дитячому святі повинні бути:
- яскраве і змістовне оформлення святкової зали;
- святкові костюми чи їх елементи для театралізації та рольових епізодів: у цей день діти обов'язково мають бути вдягнуті святково (хлопчики – білі сорочки, колготки або шкарпетки, чорні шорти або штанці, галстук або «метелик», дівчатка – ошатне платтячко). Залежно від свята і виконуваної ролі чи функцій у дітей можуть бути і інші костюми певного персонажа. Якщо діти мають перевдягатися під час свята, потрібно забезпечити для цього асистентів з числа вільних дорослих.
- художній літературний матеріал, що потребує виразного читання;
- музичний матеріал;
- ігровий матеріал разом з методичним інструментарієм (ігровий реквізит, атрибутика, призи тощо).
• В підготовці та проведенні свята повинні брати участь усі діти. Не можна допускати ситуацій, коли одні діти, здібності яких дещо ширше розкрилися на цей час, будуть перевантажуватись, а решта залишаться виключеними з активних діячів на святі. Педагог повинен кожному знайти певну роль відповідно його нахилів та здібностей. Особливої уваги потребують діти, яким необхідний індивідуальний підхід, їх потрібно зацікавити, щоб вони впевнено почували себе в колективі і повірили у власні сили. Не можна відлучати від участі у святі дітей, які пропустили підготовку до нього.
• Певну допомогу у підготовці свята може надавати сім'я. У домашньому форматі підготовки до свята можна разом із батьками виготовляти запрошення, шити костюми, малювати святкові сюжети, які можна використати у святковому вернісажі, випустити плакат – оголошення або яскраву афішу тощо.
• Репетиції масових номерів (пісень, танців, музичних ігор, інсценувань), як правило, проводяться на музичних заняттях, а творчих груп – на спеціальних заняттях у ІІ половину дня з тривалістю 10-15 хв.
• Готовність свята в цілому перевіряється на генеральній репетиції, яка проводиться не пізніше, ніж за тиждень до свята. Неприпустимими є багаторазові масові репетиції повного ходу свята. Після цього можуть вноситись корективи і викристалізовуватись кінцевий варіант сценарію свята. При цьому варто пам'ятати про те, що діти не повинні побачити все свято в цілому, почути всі тексти, бути посвячені у сюрпризний момент, знати всі ігри, включені у святкову програму.
• Особливе місце на етапі реалізації дитячого свята посідає сюрпризний момент, який розгортається у кульмінаційній зоні. Завданням сюрпризного моменту є підготовка дітей до заслуженого отримання подарунку, який має бути на кожному святі. Доречно, щоб подарунок був одним і бажаним, легко утримувався у руці дитини. Отримати подарунок дітям приємніше у святковій залі, а не в групі, подарунки мають бути однакові для всіх, в окремих випадках готують подарунки для хлопчиків і дівчаток окремо.
• Емоційний стан учасників свята викликає бажання зафіксувати окремі моменти у фото і кіно матеріалах. Але варто пам'ятати, що фотографування чи зйомка під час свята дуже заважає і навіть перешкоджає процесу святкування. Батьки мають зрозуміти: свято не подіум для індивідуальних постановочних зйомок, дитина – не учасник кастингу. Тому треба чітко визначати зону для фотографування, знімати слід без фотоспалаху.
• Для дошкільника особливої цінності набуває оприлюднення вихователем оцінки результатів його дій, праці, докладених зусиль, ініціативи тощо. Для того, щоб у дитячій пам'яті надовго утримувати світлі, радісні, яскраві враження, на які багате кожне дитяче свято, необхідно максимально використовувати їх у ситуаціях під час навчання, розвитку і виховання як у дитячому садку, так і вдома.
Роль дитячої книжки у мовленнєвому та естетичному розвитку дітей книг посідає в житті дошкільника особливе місце, оскільки саме книга залишається найбільш доступним засобом духовного й етичного розвитку малюка. Залучення дитини до читання є одним з основних завдань художньо-естетичного виховання дошкільника.Художня література є могутнім засобом розумового, морально –етичного і художньо - естетичного виховання дітей,вона активно впливає на розвиток і збагачення дитячого мовлення. У художніх образах література ознайомлює дитину із законами життя суспільства і природи, світом людських почуттів і взаємин. Вона насичує емоції ,розвиває уяву і дає дитині прекрасні зразки української літературної мови, які дають змогу:
*набути знань про локанічність і точність слова;
*відчути мелодійність, наспівність, образність українського слова;
*пересвідчитись у тому, яка багата рідна мова та жартівлива, живі й образні вислови, порівняння.
Діти дошкільного віку - слухачі, а не читачі, художній твір до них доносить педагог. Тому володіння педагогом навичками виразного читання набуває особливого значення. Головна цінність дошкільного віку—висока емоційна чутливість у сприйнятті художнього слова, здатність яскраво переживати описані події , неодноразово з хвилюванням стежити за розвитком сюжету. Тому перед педагогом стоїть важливе завдання – кожен твір слід донести до дітей як твір мистецтва,розкрити його задум, змусити слухача перейнятися емоційним ставленням до прочитаного.Уміння сприймати літературний твір, усвідомлювати його зміст, емоційно реагувати на засоби художньої виразності не приходять до дитини самі собою. Ці вміння потрібно формувати і розвивати з раннього віку. З огляду на це дуже важливо формувати у дітей здатність активно слухати твір, вслухуватися у художнє мовлення. Ці навички сприятимуть формуванню у дитини яскравого, образного, граматично правильно побудованого мовлення.Книга - одне з найбільших див, створених людиною. Завдячуючи їй,ми дізнаємося про минуле та день сьогоднішній,вона веде нас у захоплюючу подорож по країні Знань, розповідає про те, як вирощують хліб і зводять будинки, варять сталь і приборкують ріки, створюють машини та літають у космос. Як неможливо жити без повітря, води та хліба, так неможливо жити без книги.
1. Протоколи батьківських зборів ( проводяться 1 раз на квартал). Про час, місце та порядок денний усі учасники повідомляються за з – 5 днів (об’ява, усне попередження). Матеріали та протоколи батьківських зборів зберігаються 4 роки ( з молодшої до підготовчої групи).
2. Консультації з батьками плануються з різних розділів програми, з урахуванням вікових особливостей дітей даної групи.
3. Папки – пересувки: окрема папка, яка дається батькам додому, де містяться матеріали, які допомагають батькам знайти відповідні на різні питання, які стосуються фізичного, морального, трудового, естетичного виховання тощо. До папок – пересувок можуть входити матеріали про особливості розвитку дітей даного віку і головні завдання виховної роботи з ними, формування культурно – гігієнічних навичок і культури поведінки; поради лікаря; вірші і пічні, які вивчаються в дошкільному закладі; список рекомендованої літератури. Не слід забувати про особливості кожної вікової групи, враховуючи сензитивні періоди розвитку. Створення умов успішного навчання в школі.
Папка – пересувка дається для тимчасового користування окремим сім`ям (вихователь робить це на свій розсуд). Матеріали мають бути змістовними, актуальними, конкретними, цікавими для батьків, а сама папка – красиво оформлена.
Поки ваш малюк ще дошкільник, він не замислюється над тим, коли потрібно відпочивати, коли займатися, читати, а коли гуляти. Він постійно перебуває під доглядом дорослих, і вони самі організовують увесь день дитини.Але пройде рік, і йому потрібно буде багато чого вирішувати самому, у нього з'являться нові нелегкі обов'язки: уроки в школі, домашні завдання, заняття в кружках, суспільні доручення, адже треба ще почитати, допомогти мамі, погуляти.
Організувати весь день дитини допоможе режим! Привчати дітей до нього потрібно якомога раніше, щоб до моменту вступу в школу вони вже свідомо виконували розпорядок дня. І ще одна важлива умова: дитина повина уміти визначати й міняти темп своїх дій. Адже з найпершого дня навчання в школі йому доведеться трудитися в одному, загальному для всього класу темпі, щоб встигнути виконати завдання у відведене для нього час. Ще в дитячому садку дітей навчають орієнтуватися в часі. Ваше завдання — пояснити їм, що займатися, відпочивати, гуляти й спати потрібно в певний час, тоді його буде вистачати на все. Дотримання режиму дня виробить у дитини почуття відповідальності, дисциплінованості — ті самі якості, які дуже потрібні школяру.
Якщо ваша дитина відвідує дитячий садок — а там дотримуються режиму дня — то й вихідні дні не повинні відрізнятися від звичних.Ми не будемо давати універсальну схему режиму дня. Але є основні принципи, які важливо враховувати у всіх випадках: це правильна організація режиму праці й відпочинку, організація режиму харчування й повноцінного Дитина обов'язково повина вставати в той саме час, бажано годин у сім або половині восьмого. Звикнувши вставати пізніше, йому важко буде прокидатися в необхіний час, коли піде в школу. Особлива увага на це слід звернути тим батькам, діти яких не відвідують дитячий садок.Лягати спати дитина повина не пізніше половини дев'ятого. Тривалість нічного сну — не менше 11,5-12 годин. Цього часу досить для повного відновлення працездатності й функціонального стану нервової системи. Якщо е дотримувати цього правила, дитина не відпочине за ніч і на уроках буде неуважним і млявим.
Звикнувши лягати спати й вставати в той саме час, діти швидко засинають і легко прокидаються. Необхідний і денний сон ( півтора-дві години). Адже діти стомлюються не тільки від занять, але й від шуму, від спільних ігор. Позбавлення дитини денного сну може викликати в нього різні розлади нервової системи У режим дня дитини повинна обов'язково входити ранкова гімнастика! Вона зміцнює здоров'я, знімає сонливість, дає заряд бадьорості! Перший раз обов'язково займайтеся разом з дитиною, покажіть йому 5-7 вправ, введіть в комплекс ранкової гімнастики ігрові моменти. Періодично, щоб вправи не набридали, вносіть в них нові елементи. Пройде час, і дитина буде самостійно займатися ранковою зарядкою, але ви обов'язково контролюйте чіткість і порядок виконання вправ. Гуляйте в будь-яку погоду не менше 4 годин! Не можна скорочувати час прогулянки через зайнятість дорослих, поганої погоди. Адже свіже повітря для дитини — це зміцнення здоров'я, загартовування організму, поліпшення діяльності органів дихання й серцево-судинної системи. Перебування на повітрі повинно бути активним: це й рухливі ігри, фізичні вправи, і посильною разом з дорослими працею. Зверніть увагу на те, що робить ваша дитина на вулиці, в які ігри він грає. Навчайте його нових, незнайомим йому іграм. Грайте разом з дітьми, зробіть перебування їх на повітрі цікавим, активним, корисним! А у вихідні дні можна відправитися з дитиною в невеликий похід, на лижну прогулянку, екскурсію. Якщо діти подовгу сидять біля телевізора, вони, природно, менше рухаються, недостатньо гуляють. І як наслідок — погіршення сну й апетиту, плаксивість, дратівливість й інші порушення стану здоров'я. Телевізійні передачі — звичайно, тільки дитячі — дозволяється дивитися не частіше 2-3 раз на тиждень, а тривалість їх не повинна перевищувати 30 хвилин. Завжди незмінним у режимі дня повинно бути час сніданку, обіду, полуденка, вечері. Тільки у випадку режиму харчування відбувається необхідна підготовка діяльності шлунково-кишкового тракту до перетравлювання їжі, засвоєнню живильних речовин. Тоді дитина буде їсти з більшим задоволенням і апетитом!
Якщо дошкільник звикне до виконання режиму дня, згодом це стане його внутрішньою потребою. Але ж режим —- запорука здоров'я!
«Всі діти можуть успішно вчитися, якщо заклад вміє вчити.» Д.Г.Левітас
Індивідуалізація навчання - це взаємодія педагога з групою дітей за індивідуальною моделлю з урахуванням їх особистісних особливостей, здібностей.
Диференціація навчання - це створення умов для навчання дітей, що мають різні здібності та проблеми, шляхом їх організації в однорідні (гомогенні) групи.
Зона найближчого розвитку - різниця між тим, що дитина може виконати сама, і тим, що виконує з допомогою інших.У дослідженнях відомих психологів, педагогів минулого і сучасності підкреслюється важливість індивідуального підходу в роботі з дітьми дошкільного віку. Для успішної реалізації індивідуального підходу в роботі з дітьми, вихователям слід оволодіти відповідними знаннями і вміннями. Реалізація індивідуального підходу значною мірою залежить від особистісних якостей педагога, його власної педагогічної позиції, культурного й освітнього рівня, від його бажання пізнати дитину в її неповторності. Це підкреслював В. Сухомлинський: «Виховання – це, насамперед, людинознавство. Без знання дитини, її розумового розвитку, мислення, інтересів, смаків, здібностей, нахилів − немає виховання».
Індивідуальний підхід вимагає від педагога великого терпіння, вміння розібратися у складних проявах поведінки. За допомогою індивідуального підходу можна знайти «ключ» до кожної дитини. Перейдемо до розгляду дидактичного принципу індивідуалізації та диференціації, як певної форми здійснення індивідуалізації: Індивідуалізація навчання розглядається як суто дидактичний принцип, що зумовлює необхідність на кожному етапі навчального процесу бачити не тільки всю групу, але й кожного вихованця, перевіряти, визначати, чи сприйняв він сформульовану педагогом мету, чи достатньо діє на кожного малюка приймає рішення або стосовно підсилення мотивації дітей або стосовно внесення змін у планування їхньої роботи чи в процес прийняття рішень. Безпосереднє відношення до розуміння сутності індивідуалізації має заглиблення в проблему диференціації навчання. Втілення диференційованого навчання дозволяє знизити перевантаження дитини, підвищити мотивацію навчання, надати дитині право вибору. Диференціація навчання розглядається як урахування особливостей, притаманних тій чи іншій (умовно виділеній) підгрупі дітей та добір відповідного до цих особливостей змісту, методів навчання. Диференційоване навчання як певна форма здійснення принципу індивідуалізації можливе за умови, коли це навчання стимулює психічний розвиток дитини. Такий розвивальний вплив воно може мати в тому разі, коли буде зорієнтоване на зону найближчого розвитку. Диференційоване навчання спонукає до життя цілий ряд функцій, що знаходяться на стадії дозрівання, лежать у зоні найближчого розвитку. Аналіз психолого-педагогічних праць цього напряму підводить до розуміння сутності індивідуалізації навчання як такої діяльності педагога, що спрямована на врахування індивідуальних відмінностей дитини в навчальному процесі, розвиток її індивідуальності в процесі навчання. Основою індивідуалізації є вибір педагогом особливих та різноманітних форм, засобів, методів і прийомів активізації навчально- пізнавальної діяльності кожної дитини. Варіювання в цьому разі відбувається:1. В окресленні оптимального змісту навчального матеріалу (підбір завдань, які відрізняються за змістом, ступенем складності:
2. У визначенні ефективних форм організації навчальної діяльності (фронтальної, групової, індивідуальної);
3. У кількості та характері допомоги, яка надається дітям під час навчально- пізнавальної діяльності;
4. У встановленні діапазону в темпі оволодіння програмовим матеріалом тощо.
Необхідність урахування індивідуальних відмінностей у навчальному процесі ДНЗ перш за все зумовлює необхідність розгляду питання про організаційно-змістові особливості та найбільш ефективні форми роботи, що забезпечують формування індивідуальності дитини.
Основними формами індивідуалізації та диференціації навчання вважаємо:
1. зовнішньогрупову індивідуалізацію — оволодіння навчальним змістом в індивідуальному темпі, прискореному (у випадках акселерації розвитку) або уповільненому (у випадках гальмування розвитку);
2. внутрішньогрупову індивідуалізацію та диференціацію навчальної роботи — проведення занять за індивідуально-окресленим для кожної дитини навчальним планом або за декількома планами, що створюються для кожної умовно виділеної підгрупи дітей;
3. індивідуалізацію навчання в ході фронтальних занять — застосування ряду ефективних прийомів, які забезпечують урахування індивідуальних відмінностей кожної дитини.
Оволодіння навчальним змістом в індивідуальному темпі забезпечується шляхом урахування комплексу індивідуальних відмінностей дітей, індивідуально-доцільного підбору методів, форм, змісту роботи під час фронтальних, підгрупових та індивідуальних занять. Особлива увага має приділятися проведенню та організації індивідуальних занять. При цьому до індивідуальних занять відносимо ті, що проводяться з однією дитиною (індивідуальні за формою організації). Вважаємо, що заняття, індивідуальні за формою організації, — необхідна складова індивідуалізації, але в практиці роботи дошкільних навчальних закладів, які мають високу наповнюваність груп, забезпечити проведення індивідуальних занять з усіма дітьми не завжди можливо й доцільно. Саме тому рекомендується проводити індивідуальні заняття з певними категоріями дітей: з дітьми раннього віку (переважно);
з новачками (за умови, якщо вони відмовляються включатися в колективну навчальну діяльність);
з дітьми, яким притаманна уповільненість сприймання, низька працездатність внаслідок стану здоров’я, особливостей вищої нервової діяльності тощо;
з дітьми, які мають вади психофізичного розвитку;
з педагогічно занедбаними дітьми, тощо.
Зауважимо, що під час організації індивідуальних занять необхідно турбуватися про збереження статусу означених дітей у групі, не слід підкреслювати особливий стан дитини, якось виділяти її в групі, принижувати, проявляти особливу жалісність, стурбованість (вона має бути лише внутрішнім станом педагога і мати вигляд конструктивної допомоги), і тим більше — зневагу, зверхність. Отже, проведення індивідуальних занять забезпечує засвоєння пізнавальної інформації в сприятливому для кожної дитини темпі, вони є бажаними для певної кількості дітей, підвищують ефективність роботи вихователя, проте не є обов’язковими для всіх. Особливої уваги потребує здійснення внутрішньогрупової індивідуалізації та диференціації навчального процесу.
Внутрішньогрупова індивідуалізація — це одночасне проведення занять з усіма дітьми, але індивідуальних за змістом роботи, пропонованим кожній дитині.
Такі заняття проводяться з усіма дітьми одночасно, але при цьому кожна дитина має (отримує від вихователя або обирає самостійно) індивідуальне завдання різного ступеня складності, насиченості та тривалості. Варіювання індивідуальних завдань відбувається залежно від цілей, тематики, змісту, ступеня складності, орієнтовної тривалості виконання, насиченості ігровими прийомами, застосовуваних матеріалів тощо.
Вважається, що проведення цього виду індивідуальних занять дозволяє глибоко диференціювати зміст, складність та обсяг навчальних завдань на основі поглибленого вивчення комплексу індивідуальних відмінностей кожної дитини. У цьому разі радимо сконцентрувати зусилля на виготовленні, підборі та комплектації достатньої кількості різноманітного обладнання та роздаткових матеріалів, а також на розташуванні дітей. Зокрема особлива увага має звертатися на те, щоб кожна дитина мала зручне місце для діяльності, а вихователь мав змогу підійти до кожної дитини для індивідуального спілкування.
Внутрішньогрупова диференціація — це одночасне проведення занять з усіма дітьми, але з використанням декількох варіантів змісту, пропонованих кожній з умовно виділених підгруп дітей.
У цьому разі після розгляду спільної для всіх дітей теми заняття група дітей поділяється на декілька підгруп, кожна з яких займається самостійно обраними видами діяльності в контексті спільної теми. Необхідні для цього матеріали розташовуються у відповідних осередках: ігровому, бібліотечному, художньому, будівельному, природознавчому, математичному етнографічному, музичному, спортивному. Кількість дітей у таких підгрупах може становити від 3-4 до 7-12 чоловік. Особливі вимоги в цьому разі слід висувати до створення таких підгруп. Критеріями комплектації підгруп можуть бути такі:
Психологічна сумісність дітей.
Ті природні дитячі об’єднання, які виникають у процесі повсякденних дитячих ігор, спілкування, варто зберігати й під час організації навчальної діяльності — це покращує настрій малюків, посилює їхню впевненість у собі та заохочує до активної діяльності, отже, кращого оволодіння пізнавальною інформацією. Таким чином, не руйнувати природні дитячі об’єднання, а здійснювати пошук можливостей для того, щоб включатись у дитячу діяльність та збагачувати її внесенням розвивальних та пізнавальних завдань, матеріалів, використовуючи приязнь і симпатію дітей одне до одного як сприятливий, спонукальний до навчання чинник.
Бажання дітей. Зацікавленість та активність дитини під час навчальної діяльності підвищується тоді, коли враховуються її бажання щодо вибору певного виду діяльності, виду занять, змісту роботи, матеріалів тощо. Внаслідок цього в організацію вступної частини занять вносимо певні корективи порівняно з існуючою методикою проведення занять: на початку заняття (після ігрового моменту, розповіді вихователя або загадки, вірш а, що окреслює загальну тему заняття) вихователь знайомить дітей із можливими варіантами видів діяльності, якою діти можуть займатися, або видами матеріалів, які вони можуть використовувати. Після цього за допомогою усного опитування встановлюються бажання дітей та пропонується обрати певний вид діяльності. Діти самостійно роблять свій вибір, що гарантує їхню зацікавленість та активну участь у навчальному процесі.
Педагогічна доцільність.
У тих випадках, коли інтерес дитини до необхідної для її успішного розвитку діяльності майже відсутній (наприклад малюк систематично уникає занять із фізичного виховання, читання або математики), вихователь має виходити з принципу педагогічної доцільності. На основі циклічного оцінювання участі (точніше, неучасті) тієї чи іншої дитини в певних видах занять, педагог приймає рішення щодо пошуку ефективних прийомів залучення дитини до необхідних для її гармонійного розвитку видів занять. Серед таких прийомів можуть бути використані: внесення в необхідний осередок улюблених іграшок цієї дитини, нових матеріалів, пропозиція пограти разом із вихователем тощо.
За віковим складом. Наприклад , об'єднати дітей у дві підгрупи близькі за віком, це важливо, так як, ми знаємо, різниця навіть у кілька місяців у дітей - одноліток призводить до значного розриву у сформованості пізнавальних процесів.
За статевою ознакою. Окремо заняття з хлопчиками і дівчатками дозволяють ефективно вирішувати освітні завдання з урахуванням гендерних особливостей.
За рівнем досягнень. Діти однієї вікової групи можуть значно відрізнятися за рівнем розумового розвитку , знанням, умінням , навичкам.
За рівнем здоров'я. Облік цих відмінностей особливо важливий для організації фізичного виховання дітей і не тільки, виділивши в окрему групу дітей, які прийшли після тривалої хвороби, можна організувати роботу з ними з урахуванням їх зниженого рівня працездатності.
Надзвичайно важливою під час організації індивідуальних та підгрупових занять вважаємо роль помічника вихователя як людини, що продовжує роботу педагога, включається за потреби в навчально-виховний процес. Зрозуміло, що зміна функцій помічника вихователя від санітарно-технічних до психолого-педагогічних потребує підвищення їхньої компетентності в цьому напрямі.
Підсумкова частина таких занять передбачає повернення до спільної теми та розгляду результатів діяльності всієї групи дітей, який може мати вигляд або поступового розгляду досягнень кожної підгрупи, або представлення колективного результату діяльності всіх підгруп дітей.
Індивідуалізація навчання в ході фронтальних занять. Фронтальне заняття також має бути максимально індивідуалізованим. Для цього слід застосовувати спеціальні прийоми, спрямовані на активізацію індивідуальних дій, проявів, урахування індивідуальних відмінностей, розвиток індивідуальності.
Вони використовуються з метою активізації пізнавальних процесів, визначення того, чи кожна дитина зрозуміла пояснення педагога, встановлення міри необхідної індивідуальної допомоги або додаткових пояснень. Ряд прийомів забезпечує урахування індивідуальних особливостей рухової активності, інтересів тощо. Провідними серед них є: індивідуальні питання, індивідуальні звертання до дитини на ім’я, відкриті безособові питання, в яких формулюється проблема;
повторення або пояснення дитиною окремих положень, думок, фраґментів матеріалу, наведення прикладів із теми, пошук навмисно зроблених педагогом помилок, доповнення викладу;
індивідуальні висловлювання дітьми власних суджень із приводу певних проблем, міркування щодо причинно-наслідкових зв’язків між явищами, подіями, встановлення окремих закомірностей, висновків;
демонстрація власної роботи, пошук та показ на демонстраційному матеріалі окремих елементів (за дорученням педагога);
індивідуальні доручення найбільш жвавим, рухливим дітям, в яких закладається додаткове рухове навантаження.
Підкреслимо, що якщо діти індивідуально виконують самостійну роботу з однаковим рівнем складності, це визначається як індивідуальна робота, а якщо навчальні завдання враховують індивідуальні особливості дитини і є різними за рівнем складності, то це розглядається як індивідуалізація навчання. Тож узагальнимо основні ключові тези основних форм індивідуалізації та диференціації.
Отже, індивідуалізація навчання виступає одним із провідних принципів сучасної дошкільної освіти. Вона передбачає вдосконалення навчального процесу в дошкільному навчальному закладі з урахуванням індивідуальних здібностей кожної дитини, її навчальних досягнень, особливостей сприймання, мислення, уяви, темпераменту тощо. Здійснення індивідуалізації в навчальному процесі дошкільного навчального закладу потребує постійної роботи педагогів у напрямі підвищення професійної майстерності, уважності до індивідуально-окресленої динаміки зростаннякожної дитини, її особистісних та навчальних досягнень, життєвої компетентності, а також постійної турботи про оновлення матеріальної бази групи, забезпечення посібниками, матеріалами, урізноманітнення змісту навчальних завдань і планів. Але завжди пам’ятайте, що у дидактиці немає готових рецептів на всі випадки життя з реалізації даного принципу, оскільки сама проблемадиференційованого та індивідуального підходів в навчанні носить творчий характер.Бажаю, щоб у Вас не згасало бажання пізнавати дитину в її неповторності!!
Засвоєння дітьми групи раннього віку
Індивідуалізація та диференціація навчання дошкільників
Сучасні педагогічні технології
ЧОМУ ДОРОСЛІ ВВАЖАЮТЬ СЕБЕ ВАЖЛИВІШЕ ЗА ДІТЕЙ
На головну