Заклад дошкільної освіти №13 "Сонечко"
ЗДО №13 "Сонечко" вітає Вас!
Щиро і гостинно двері відчиняє.
Вас чекають любі діти , групи сонячні привітні.
Подарують тут вам ласку, щире серце,добрий настрій,
І бажання кожні ваші тут здійсняться, ніби в казці.
Гарні іграшки чекають і малят все виглядають.
Вихователі навчають, до науки залучають, щохвилини розважають,
ні на мить не залишають. Вчать любити Полтавщину, рідну землю, Батьківщину.
Про садочок усі дбають, гарно нам допомагають
і батьки,і меценати наш садок не забувають.
https://www.unicef.org/ukraine/media/18131/file/
Щоб підготуватися до можливої повітряної тривоги батькам:
• долучитися до каналу комунікації закладу освіти між адміністрацією закладу та учасниками освітнього процесу, щоб володіти оперативною та необхідною інформацією у разі повітряної тривоги;
• надати керівництву закладу свої контакти, контакти тих, хто може забирати дитину з садочка, деталі стану здоров’я дитини, зокрема про особливі потреби дитини. Також поінформуйте дитину, щоб вона знала ваші контакти.
В рюкзак дитини варто покласти записку від батьків, у якій вказано прізвище, ім’я, по батькові дитини, дата народження, адреса проживання, контакти батьків, сімейне фото (за можливості й, бажано, з підписами, хто на ньому зображений). Також варто зазначити в цій записці резус-фактор та групу крові дитини.
РЕКОМЕНДАЦІЇ щодо формування культури харчування дитини
Із раннього віку слід постійно контролювати дотримання дитиною режиму харчування, створюючи певний ритуал вживання їжі. Водночас не можна змушувати дитину їсти або доїдати, тиснути на неї, навіювати почуття вини. Це формує негативне ставлення до процесу вживання їжі та до дорослого, який спонукає дитину доїдати.
Пояснюйте дитині, що під час харчування вся її увага має бути зосереджена на їжі.
Підвищуйте обізнаність дитини щодо продуктів харчування ігровими методами – відгадуйте загадки, проводьте бесіди – розмірковування тощо.
Формуйте смакові звички та культуру поведінки дитини за столом доброзичливим тоном, висловлюючи віру в її потенційні можливості.
Зверніть увагу, що діти вразливі, надто довірливі, легко піддаються навіюванню і наслідують дії та вчинки дорослих, тому їх культура харчування залежить від культури харчування дорослих.
Пам’ятайте, що ваше неадекватне ставлення до харчування дитини може привести до установлення умовно-рефлекторних механізмів щодо психічної потреби в їжі – підвищеної або зниженої. Чинником такого ставлення є:
• Занепокоєння дорослих надмірною чи недостатньою вагою дитини;
• Підкреслена увага до того, скільки з’їла дитина;
• Впевненість, що треба їсти більше, або відсутність необхідного контролю за режимом і якістю харчування дитини.
Якщо дитина відмовляється від їжі.
Не обіцяйте дитині щось в обмін на повністю з’їдену страву, на кшталт: «Їж, а то Марійка з’їсть», «Не будеш їсти, не підеш на прогулянку», оскільки це знижує цінність їжі та важливість процесу її вживання.
Не вмовляйте, не залякуйте та не відволікайте дитину іграшками, читанням книг, іграми, аби вона з’їла порцію. Це призводить до формування неприйнятих звичок у культурі харчування.
Не перегодовуйте дитину, адже вона з’їдає стільки, скільки потребує її організм у певному віці.
Намагайтеся зрозуміти причину поганого апетиту дитини або, навпаки, підвищеної потреби в їжі. Часто відмова їсти і погіршення апетиту залежать не від якості або смаку страв, а від інших чинників, серед яких нежить, погане відчуття запахів, некомфортні умови перебування, конфліктні чи стресові ситуацій тощо.
Проконсультуйтеся з педіатром, якщо дитина страждає на часті дисбактеріози. Надмірну перебірливість в їжі може спричинити неприємний досвід вживання страв чи продуктів, після яких у дитини з’являлися больові відчуття.
Застосовуйте прийом «активного слухання», якщо дитина відмовляється від їжі через утому або засмучення. У такому разі дорослий показує дитині, що розуміє її переживання, «чує» її. Запропонуйте дитині допомогу, озвучивши її відчуття: «Ти стомився, тобі сьогодні складно, тому я допоможу тобі, давай погодую».
Відтермінуйте прийом їжі, якщо дитина втомлена або засмучена. Результатом мудрої, стриманої поведінки дорослого стане те, що дитина передумає та почне їсти.
Як поліпшити апетит дитини консультація
Не садіть дитину під час приймання їжі спиною до дверей, тому що таке розташування в просторі призводить до появи тривожності та зменшує апетит. Потреба в безпеці є базовою і від її задоволення залежить загальне самопочуття дитини і, зокрема, бажання їсти.
Не об’єднуйте за одним столом дітей, які зазвичай граються разом, щоб вони не відволікали одне одного під час їжі.
Можете увімкнути приємну тиху музику, яка подобається дітям. Це сприяє підвищенню апетиту, задає певний ритм.
Стежте за температурним режимом. У приміщенні, де їдять діти, не має бути душно чи жарко, адже це різко знижує апетит.
Не примушуйте дитину сидіти за столом в очікуванні їжі – це її швидку втомлює та негативно позначається на процесі вживання їжі.
Під час годування дітей уникайте негативних емоцій та неприємних розмов між працівниками дитячого садка та з батьками.
Не сваріть дитину перед та під час прийму їжі, адже атмосфера впродовж уживання їжі має бути спокійною та приємною.
Не виправляйте помилки дитини в грубій та різкій формі, на кшталт: «Не чавкай!», «Як ті тримаєш виделку?!», «Не криши!» тощо. Це негативно відображається на апетиті дитини та її ставленні до процесу харчування.
РЕКОМЕНДАЦІЇ щодо особливостей організації харчування дитини під час адаптації до умов дитячого садка
Не варто намагатися змінювати стереотип поведінки дитини, зокрема і звички харчування, у перші дні перебування в дошкільному навчальному закладі.
Підсолюйте порцію дитини невеликою кількістю солі, якщо вдома дитина звикла до солонішої їжі. Згодом кількості солі можна зменшити до загального рівня. Така поступова адаптація дитини до смакових особливостей їжі в дитячому садку триває два-три тижні.
Порадьте батькам на початку періоду адаптації годувати дитину сніданком удома спокійно і без поспіху.
Нову для дитини страву вводьте в раціон невеликими порціями. Ліпше покласти дитині меншу кількість їжі, а потім, за її бажання, додати ще.
Поясніть дитині корисність нової страви, що допоможе перебороти її неофобію та сприятиме зацікавленню новою стравою. Поінформуйте дитину про склад страви, спосіб її приготування, смак долучіть дитину до розмови про страву чи її компоненти.
Порадьте батькам приготувати вдома нову страву відповідно до меню дитячого садка.
Дошкільника-новачка під час обіду можна посадити за стіл до дітей, які добре їдять. Вплив однолітків та бажання наслідувати оточення позитивно позначиться на бажанні дитини їсти.
Вплив культури харчування на здоров’я дитини консультація для батьків
Формування культури харчування дошкільників має важливе соціально-гігієнічне значення.
Культура харчування як складова способу життя людини охоплює пошук, вибір, приготування і вживання їжі, а також усі супутні процеси. Формується вона з дитинства і впливає на стан здоров’я й у дорослому віці.
З-поміж значущих проявів нераціонального харчування у дітей виокремлюють:
• надлишкове вживання солі, цукру, насичених жирів;
• дефіцит мікронутрієнтів;
• недостатнє вживання молочних продуктів, риби, овочів та інших продуктів, які є джерелом харчових волокон.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Якщо дитина не снідає, часто вживає солодкі газовані напої, цукерки, напівфабрикати та їжу швидкого приготування, це призводить до виникнення надлишкової маси тіла. Багаті на жири та бідні на клітковину раціони спричиняють захворювання серцево-судинної системи, ожиріння тощо.
Чинники, що впливають на культуру харчування сім’ї
Особливості культури харчування формуються у дитинстві та мають доволі стійкий характер. Для формування культури харчування передусім доцільно розгляну-ти чинники, що впливають на культуру харчування дітей:
• харчова поведінка батьків;
• приклад авторитетних для дитини людей;
• реклама продуктів харчування.
Вплив батьків у вихованні як позитивних, так і негативних смакових звичок дитини переважає вплив інших дорослих. Майже завжди культура харчування дитини визначається харчовими уподобаннями та культурою її батьків.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Найбільше впливають на харчову поведінку дитини ставлення до приймання їжі та смакові уподобання матері, адже вона є найріднішою людиною і першим зразком для наслідування. З нею дитина частіше спілкується та проводить більше часу, аніж з іншими членами сім’ї.
Культура харчування авторитетних для дитини дорослих або інших дітей впливає на розвиток вибірковості в їжі. Цей факт цілком природний та очевидний: дитина дивиться, що робить дорослий або старша дитина, і наслідує їхні дії.
З огляду на те, що «копіювання за зразком» є основним способом формування моделей поведінки й більшості навичок дитини в дошкільному віці, оточення має дотримуватися правил етикету і культури харчування.
Що більше часу дитина проводить біля телевізора чи комп’ютера, то більше реклами вона сприймає. Зазвичай дитина обирає їжу, схожу на домашню, а також ту, що рекламують: цукерки, шоколад, чіпси, фаст-фуд тощо.
Харчування в дошкільному навчальному закладі відрізняється від цих пріоритетних для дитини продуктів і страв, що спричиняє додаткові труднощі в процесі адаптації до умов закладу та подальшого формування культури харчування дитини.
Особливості формування культури харчування дитини
Неофобія- це природний захисний механізм, що дає змогу дитині уникнути вживання в їжу незнайомих та нових продуктів.
Пік неофобії припадає на вік від двох до шести років.
Виокремлюють такі причини неофобії:
• персональні(генетичні) чинники;
• сімейні та етнокультурні харчові традиції;
• соціальні впливи в організованому дитячому колективі.
Окрім того, неофобія пов’язана із зовнішніми чинниками, зокрема різноманітністю доступної дитині їжі. Уподобання нового продукту збільшує бажання дитини скуштувати й інші незнайомі раніше справи.
Подолання неофобії залежить від харчової поведінки оточення, а особливо – батьків. Спостерігаючи за тим, як інші їдять незнайомі страви, дитина поступово позбавляється страху перед новим. При цьому спостереження за оточенням впливає на дитину сильніше, ніж умовляння та розмови про їжу.
5 РЕЧЕЙ ПРО КОРОНАВІРУС, ЯКІ ПОТРІБНО ЗНАТИ БАТЬКАМ–МОН ТА МОЗ ДАЮТЬ РОЗ’ЯСНЕННЯ
mon.gov.ua/ua/news/5-rechej-pro-koronavirus-yaki-potribno-znati-batkam-mon-ta-moz-dayut-rozyasnennya
Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 86 від 27 січня 2021 р., якою
вніс зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 2003 р. № 305
“Про затвердження Положення про дошкільний навчальний заклад”.
https://pedpresa.com.ua/206059-polozhennya-pro-dnz.html?fbclid=IwAR0J7GtrtoGwnBw7cN73E7wT55uWxZlGN96Y_l5v3eUtuoDVnFbgeFsyM64
Булінг в дитячому садку — міф чи реальність
Чи замислювалися ви, де беруть витоки комплекс жертви або потреба агресії стосовно інших. Мало хто з батьків знає про булінг чи стикається з цим явищем в дитячому садку. Чому і як дитина дошкільного віку стає жертвою булінгу?
Види булінгу в дитсадку
Булінг (від англ. to bull — переслідувати) — свідома агресивна поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої.
Булінг у ЗДО може проявлятися як тиск:
• психологічний,
• фізичний.
Часто діти застосовують і фізичний, і психологічний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиття під час ігор.
Хто провокує булінг в дитсадку
Булінг серед дітей старшого дошкільного віку в ЗДО можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо:
• педагог або помічник вихователя:
– зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі
– ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки
– глузує із зовнішнього вигляду дитини
– образливо висловлюється про дитину чи її батьків
– проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини.
• батьки або члени сім’ї:
– б'ють та ображають дитину вдома
– принижують дитину у присутності інших дітей
– проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини
– ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).
Усі діти потребують підтримки дорослих — батьків, вихователів, практичного психолога та соціального педагога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі.
Як міняється поведінка дитини під час булінгу в ЗДО
Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина:
• вдома:
– не хоче одягатися вранці
– шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка
– просить батьків забрати її із дитячого садка раніше
– плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт
– не контактує з однолітками у дворі
– грає наодинці в парку
• в дитячому садку:
– не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо
– усамітнюється при будь-якій нагоді
– часто губить свої іграшки або речі
– бруднить чи псує одяг
– грає поламаними іграшками
– відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театрілізації чи грі
– не має друзів у групі.
Джерело: https://www.pedrada.com.ua/article/2625-bulng-v-zdo-mf-chi-realnst
Алгоритм виправлення поганої поведінки
«Діти не народжуються противними, грубими, зухвалими, владними чи егоїстичними. Вони стають такими, якщо ці риси за якихось обставин у спілкуванні з рештою людей допомагають їм домогтися бажаного» Погану поведінку дитини можна виправити.
Скористайтеся цим алгоритмом:
1. Виправляйте проблемну поведінку щойно вона проявиться! Ясно і чітко поясніть дитині, що вона зробила не так: «Я розумію, що ти був злий, але ти не мав права вдарити Петрика. Наступного разу поясни йому, що ти розлючений і чого саме хочеш». Будьте наполегливі при закріпленні нових форм поведінки.
2. Завжди давайте альтернативу проблемній поведінці. Скажімо, дитина взяла за звичку нити, і навіть не зауважує, як розмовляє. Поясніть їй: «Я не спілкуватимуся з тобою, якщо ти скіглитимеш. Послухай, як я говорю. Проси щось, не ниючи. А тепер спробуй сам».
3. Заохочуйте «правильну» поведінку. «Ти зараз говорив шанобливо. Мені дуже приємно це чути, хочеться, щоб так було й надалі».
«Діти, як і дорослі, не завжди можуть контролювати свої емоції, але завжди повинні контролювати свою поведінку»
Якщо дитині зовсім не хочеться щось робити, то командування і повчання сприятимуть погіршенню стосунків.
Пропонуємо знайти природний спосіб заохотити її і дати можливість:
• зробити корисний вчинок і відчути свою значущість,
• зробити справу разом і визнати, що разом можна домогтися більшого,
• відчути задоволення від виконаного.
Чотири причини поганої поведінки
Діти (і дорослі також) поводяться не завжди так, як нам хочеться, з чотирьох причин:
• вони прагнуть уваги,
• борються за владу і намагаються керувати батьками,
• бажають помститися,
• намагаються ухилитися від невдачі.
А тепер подивимся, що робити батькам, коли вони визначилися з причиною.
Прагнення уваги
Ви розмовляєте з подругою, а дитина вас перебиває. Покажіть, що ви не забули про неї, що ви її любите, пригорніть до себе. Якщо починає вередувати, заведіть до іншої кімнати: «Можеш повернутися, коли заспокоїшся». Так ви скеровуєте дитину контролювати свою поведінку.
В дитини є два способи привернути до себе увагу – або спротивом, або догоджанням. Якщо вас дратує, як дитина перетягує на себе увагу, запитайте себе, чи ви задовольнили потребу дитини у вашій зацікавленості нею та її справами.
Боротьба за владу
«Погана» поведінка також може бути зумовлена прагненням дитини домагатися свого, лягати не о дев’ятій, а о десятій, наприклад. Від попередньої ця причина відрізняється тим, як дитина буде поводитися після вашого зауваження. Якщо перестає вередувати, то дитина прагнула уваги, якщо чинить опір, то це «боротьба за владу».
Конфлікт, як правило, назріває, коли треба швидко змінити ситуацію, і ви вдаєтесь до своєї влади і прагнете вплинути наказами: «Перестань кричати», «Одягайся», «Іди звідси». Опір вам гарантований. Забутьте про команди і запропонуйте вибір, покажіть, що ви поважаєте думку дитини: «Ти почистиш зуби після того, як я тобі почитаю, чи зараз?».
«Що ширший вибір ви даєте дитині, то більше самостійності вона надалі виявлятиме в усіх стосунках і менше пручатиметеся вашому впливу на неї»
Помста
Не змушуйте дітей поводитися «як слід» із позиції сили, інакше на вас чекатимуть протистояння і помста. Ви, наприклад, не пустили сина на вулицю, запропонувавши спершу дати раду з домашнім завданням. А через декілька днів син «забуде» передати вам важливу інформацію. Не доводьте до цього, саме дорослі мають покласти край цій «війні».
Уникнення невдачі
Батьків дуже часто непокоїть ця форма поведінки дітей. Діти, що обирають цю форму, можуть випадково занедужати перед контрольною, чи просто відмовляються від усього нового, невідомого. Складається досить небезпечна для їх майбутнього ситуація: діти не вміють напружуватися, доводити справи до кінця. До такої групи потрапляють діти із заниженою самооцінкою та підвищеною тривожністю.
«Для дітей помилка – доказ того, що вони взагалі нічого не можуть робити правильно»
Переконайтеся, що дитина знає, як саме робити завдання. Не жалійте і не виконуйте за неї її роботу, організуйте організаційну підтримку, покажіть, як роботу можна спростити чи розбити на окремі частини, кожну з яких він цілком може виконати, під час роботи наголошуйте на будь-яких покращеннях.
Маленькі поради:
- змалку вчити дітей говорити «ні», а самим батькам навчитися говорити так або ні, без усіляких там «побачимо»,
- не потурати лінощам,
- вчити дітей ставити мету,
- висловлювати свої бажання,
- не критикувати дітей,
- не командувати, а по-доброму просити тощо.
Погана поведінка дитини (За Р.Дрейкурс)
це як помилковий мотив, який можна переорієнтувати, а емоційна реакція дорослих на неї – дзеркало, у якому він відображається.
Погана поведінка – це відпрацювання якостей необхідних для життя.
Зручних дітей – НЕ БУВАЄ! Якщо дитина зручна – це відхилення.
Якщо дитина проявляє:
Упертість – це тренування відстоювати свої думки;
Знецінення – осмислення того, що відбувається;
Протест – прояв волі;
Деспотизм (диктує свою поведінку) – самоповага.
Частіше за все дорослі звертають увагу на те як дитина себе поводить, а потрібно що відчуває. Зверніть увагу на емоції дитини. Найменш ефективний спосіб реагувати на погану поведінку – покарання. Це лише загострює почуття дитини, руйнує її довіру та повагу до дорослого, спричиняє суперництво між ним і дитиною.
Головний спосіб надати допомогу – зрозуміти мету поведінки дитини та задовольнити її потреби.
Задайте собі чарівне запитання: «Якби я була дитиною у цій сім’ї (садочку, групі, оточенні і т.д.), чи комфортно я б себе почувала, чи подобалося б мені з ними жити?»
Вишиванка
— це символ здоров'я та краси, щасливої долі й родової пам'яті, порядності й чесності, любові та святковості; крім того, вишиванка – це ще й оберіг. Символіка вишивки залежала від того, кому призначалося вбрання: парубкові-нареченому, чоловікові чи хлопцеві; дівчині чи заміжній жінці.
Слава нашого національно мистецтва виходить далеко за межі України та інших слов’янських країн. Справжня колоритна барвиста українська сорочка, зроблена з льону й вишита вручну, оздоблена національними орнаментами та виконана різноманітними техніками вишивання, втілює всю родючість української землі та щедрість і гостинність українського народ
https://www.youtube.com/watch?v=NOLvlv1b33k
https://www.youtube.com/watch?v=h0BXMKuF1Jw
https://www.youtube.com/watch?v=xTASbTlJJV8
https://www.youtube.com/watch?v=_RxZhDyuM_M
Бути мамою - це так природньо і так велично! Це можливість наповнити добротою, любов‘ю і радістю нове життя! Це шалена відповідальність і нагорода!
https://www.youtube.com/watch?v=puczQoqP-ao
https://www.youtube.com/watch?v=N5FXA5Usn_o
ПОРАДИ БАТЬКАМ
1.Дітей в дитячий садок приводити без запізнення до 8.30 ранку.
2. Діти повинні бути охайно одягнені, при собі мати носову хустинку.
3.Не давати в дитячий садок дітям солодощі небезпечні для здоров'я іграшки та інші непотрібні речі.
4.У випадку захворювання дитини обов'язково повідомляти вихователя та медсестру , не приводити в дитсадок хвору дитину.
5.В разі відсутності трьох днів дитину без медичної довідки в садочок не приводити.
6.Уважно і точно виконувати вказівки персоналу ДНЗ,щодо виховання дітей.
7.Не заходити в групи без дозволу,а також не відволікати персонал під час проведення режимних процесів.
8.Своєчасно сплачувати за харчування дітей(до 20 числа кожного місяця).
9.Забирати своєчасно дитину з дитсадочку.
10.Дотримуватись режиму дня.(Згідно Статуту ЗДО , Інструкції з безпеки життя та здоров'я дітей дошкільного віку та Закону України «Про дошкільну освіту»).
Роль педагога і батьків
У навчанні дитини спортивним вправам педагогу необхідно спонукати до спільних занять фізичними вправами батьків із дитиною,що може бути джерелом радості збагачення і оздоровлення в сімейному житті. Треба лише вирішити кілька завдань:
1. Пояснити батькам необхідність турбуватися про правильний розвиток в дитини основних дихальних навичок починаючи з дитячого віку.
2. Переконати батьків в тому, що систематичні заняття з фізичної культури допомагають дітям придбати руховий досвід, розвивають спритність, швидкість, динамічну силу, виховують сміливість. Роль сім'ї у вихованні дитини.
Сім'я — це колектив, члени якого взаємопов'язані певними обов'язками. Як член сімейного колективу, дитина також входить у систему існуючих відносин, внаслідок чого вона досягає норми суспільної поведінкуи. У зустрічі з батьками про роль сімейного виховання педагог підкреслює, як багатосторонньо впливають батьки на особистість,що формується: розповідає про родину як першу соціальну ланку, про характер і стиль взаємин усіх членів сім'ї, про спрямованість їхніх інтересів та її потребах, які забезпечують здоровий мікроклімат. Від сімейного мікроклімату великою мірою залежить ефективність педагогічних впливів: дитина більш податлива виховним впливам, якщо зростає у атмосфері дружби, довіри, взаємних симпатій.
Сім'ю зміцнюють загальні справи й турботи, будні, наповнені корисним змістом, спільний дозвілля і відпочинок, тому вихователі розцінюють організацію спільного дозвілля як не тільки важливий засіб виховання, а й як зміцнення здоров'я сім'ї. Фізичне виховання має велике значення для родини.
Поняття «фізичне виховання» — про що свідчить сам термін — входить у загальне поняття «виховання» у сенсі. Сім'я багато чому визначає ставлення дітей до фізичних вправ, їх інтерес до спорту, активність і ініціативу. Цьому сприяють близьке емоційне спілкування дітей і дорослих у різних ситуаціях, природно що виникає їх співпраця (обговорення успіхів спортивного життя в країні, переживання під час перегляду телевізійних спортивних передач, ілюстрацій у книжках на теми та інш.).
Було доведено, що заняття батьків із дітьми приносять такі позитивні результати:
- пробуджують в батьків інтерес до рівня «рухової зрілості» дітей і сприяють розвитку в дітей рухових навичок відповідно до їх вікових здібностей;
- поглиблюють взаємозв'язок батьків та дітей;
- дають можливість займатися фізкультурою за короткий час як дитині, так і дорослому: батько показує дитині ті чи інші вправи і виконує більшість їх разом із дитиною;
- дозволяють із користю проводити той вільний час, що мати чи батько присвячують дитині, служать взаємозбагаченню, сприяють всебічному розвитку дитини.
Під час спільних занять дорослий піднімає, носить, хитає дитину, допомагає їй підтягнутися, підстрибнути, піднятися нагору тощо. Завдяки цьому батьки розвиваються фізично, стають сильнішими, спритними й витривалішими. Таке використання вільного часу корисно для обох сторін. Дитина захоплюється батьком: який тато сильний, як спритно його піднімає, погойдує, як гарно виконує вправи!. А батьки, займаючи напів активную позицію, шляхом спритних рухів допомагають дитині виконати вправу, підбадьорюють її й разом радіють успіху.. Тільки систематична турбота про руховий розвиток дитини може дати бажані результати. Приклад батьків – кращий метод переконання дітей у користі фізичної культури. Якщо дорослі (батько, мати, старші брати та сестри, дідусь) виконують ранкову гімнастику, показуючи дитині, як правильно робити загальнорозвиваючі вправи, здійснюючи при цьому загартовуючі процедури, то це краще будь-яких балачок про значення її для зміцнення здоров'я. Дитина переконується в її користі, тому що бачить, що гімнастикою займаються рідні їй люди, яких вона любить.
Фізичні лінощі дорослих, просиджування годинами біля телевізора, звичка до побутового комфорту, міського транспорту, боязкість простуд – все це, як вірус, передається дітям. А потім батьки запитують, чому син або донька такі мляві, бліді, непристосовані до фізичних вправ та навантажень, чому в них часто болить голова, погана постава та ін. Аналіз причин, які призвели до такого стану, свідчить, що діти не завжди бачать у своїх батьках зразок, гідний для наслідування культури фізичної. Серйозний підхід до організації фізичного виховання дитини в сім'ї дозволяє сформувати у неї звичку та потребу до систематичних занять фізичними вправами. Відсутність цієї потреби у людини слід розглядати як значний недолік у її вихованні.
Вибираючи місце для прогулянок батьків з дітьми , треба враховувати рельєф місцевості, щоб дитина мала можливість (під наглядом дорослих) пострибати з пеньків, поуправлятися у ходьбі по колоді, влучати шишками в ціль, підлізати під низькі гілки кущів та дерев. Навіть взимку, незважаючи на деяку обмеженість рухів, можна вдосконалювати під час прогулянок значну кількість рухових навичок. Діти з великим задоволенням ходять по стежках, глибокому снігу, по снігових кучугурах, стрибають через невеликі купки снігу, кидають сніжки в ціль та на дальність. У деяких сім'ях батьки виготовляють портативне спортивне обладнання (кільця, канат, трапецію, перекладину та ін.), яке має назву «домашній стадіон або спортивний куточок». Цей цікавий досвід, зокрема у родині Нікітіних, Скрипальових та ін., отримує все більше поширення. Креслення дитячого фізкультурного обладнання та опис фізичних вправ, які дитина виконує на ньому, описано у книгах: Скрипалев В.С. Наш семейный стадион (М., 1986) та Гужаловский Ю.В. Спортуголок в квартире (Минск, 1984). На обладнання спортивного куточка впливає площа квартири, її планування та кількість меблів. Такий куточок може займати 2 м2 і розташовується в кутку кімнати, що дає можливість підходити до нього з обох сторін. Вертикальні стійки можна закріплювати до стелі та підлоги – це є основою комплексу, до якої закріплюються канат, драбинка, гумова ліана, кільця, трапеція. Вправи на цих приладах спочатку виконуються дитиною під керівництвом дорослого, а після їх засвоєння дошкільнята займаються самостійно. Фізичні вправи в сім'ї з дітьми 2-6 років проводяться у певній системі. Вранці, після підйому, дитина виконує ранкову гімнастику. Вона складається з 4-8 загальнорозвиваючих вправ, які повторюються 6-12 разів (стрибки 12-24 рази) залежно від віку дітей.
Для тих дітей, які відвідують дитячий садок, ранкова гімнастика обов'язкова у вихідні дні. Також необхідно з метою покращання загального фізичного розвитку та попередження порушень постави виконувати цей комплекс відразу ж після денного сну. Вчимо дитину кататися велосипедом. Чим раніше ваша дитина «сяде за кермо»,тим краще! Вже в дворічному віці маляті цілком можна крутити педалі триколісного велосипеда, і це стане йому звичним та природним. Незабаром дитина зможе пересісти на нового «залізного коня» - двоколісний велосипед з цими двома бічними коліщатами. Добре, якщо страхувальні коліщата розташовані трішки вище, ніж основні – вони не лише оберігатимуть від падіння ,а й поступово дитина вчиться утримувати рівновагу.Однією з форм активного відпочинку дітей та зміцнення їх здоров'я є участь разом з батьками у пішохідних та лижних прогулянках. Такі походи виховують у дітей почуття відповідальності та взаємодопомоги, виробляють витримку, наполегливість, витривалість. Вони також дають можливість ознайомити дітей з красою рідної природи. Прогулянки на лижах доступні дітям з 5 років, якщо вони оволоділи перемінним двокроковим ходом. Добре треновані діти під час походу на лижах з батьками можуть долати відстань до 6-8 км.
Значний інтерес у дітей викликають вправи спортивного характеру. Взимку – катання на санчатах, ковзанах, лижах. Влітку плавання, катання на велосипеді, гра у бадмінтон та ін. Стимулюючи рухову діяльність дошкільнят та плануючи прогулянки з цікавими вправами та іграми, можна підвищити їх оздоровчу цінність та ефективність впливу на фізичний розвиток дітей. При відповідному навчанні діти швидко оволодівають основами техніки вищеназваних рухів. Батьки повинні підтримувати інтерес та потяг дітей до занять спортом, допомогти їм у перспективі вибрати спортивну спеціалізацію (записати дитину в спортивну секцію). За образним висловом А.С. Макаренка, батьки повинні «обладнати для дітей спортивний шлях». Батькам необхідно пам'ятати, що діти, які систематично займаються фізкультурою, стають не тільки більш здоровими, міцними та загартованими, а й самостійними, рішучими, сміливими, більш наполегливими для досягнення поставленої мети, вони легше входять у дитячий колектив і швидше засвоюють трудові навички. Проводячи «педагогізацію» батьків з питань фізичного виховання, слід звернути увагу на те, що в залученні дітей до систематичних занять фізичними вправами, до регулярного виконання загартовуючих процедур головну роль відіграє особистий приклад старших (батьків, братів та сестер) у сім'ї. Отже, фізичний розвиток дитини, її здоров'я залежать у першу чергу від батьків, їхнього способу життя. Консультації для батьків Які іграшки необхідні дітям
Розвиток багатого емоційного світу дитини неможливе без іграшок. Саме вони дозволяють дитині висловити свої почуття, досліджувати навколишній світ, вчать спілкуватися і пізнавати себе.
Згадайте свої улюблені іграшки! Це не обов'язково дорогі і шикарні ляльки та машини. У когось це непоказний ведмедик, переданий по спадку мамою, малесенький пупсик з величезною кількістю немислимих нарядів з тюлю і т.д. Вибір іграшок для дитини - дуже важливе і серйозне діло. Тільки сам дитина здатна вибрати з величезної кількості іграшок саме те, що йому необхідно. Цей вибір внутрішньо обумовлений тими ж емоційними побудниками, що і вибір дорослими друзів і коханих. У кожної дитини повинна бути така іграшка, якій вона може поскаржитися, яку полає, покарає і пожаліє. Саме вона допоможе подолати йому страх самотності, коли батьки кудись підуть, страх темноти, коли вимикається світло і треба заснути, але не наодинці, а з подружкою-іграшкою. На них іноді зляться, їх карають і навіть ламають, закидаючи в дальній кут, але їх згадують в хвилини дитячого горя, дістають з кута, лагодять, домальовують очі і губи ті, що стерлися, шиють новий одяг, пришивають вуха і хвости. Важко уявити, що подібне ставлення дитина може випробувати до робота - трансформера, іграшки "Денді", злітаючого вгору літака, ревучій машині.
У "подружки" маленькі хлопчики й дівчатка скоріше виберуть Барбі, Мишка, кошеня, зайченя, тобто істоту, дуже на людину схожу, близьку йому і зрозумілу. Тому, дізнавшись про заповітну мрію дитини мати ту чи іншу іграшку, подумайте спочатку, чи потрібна вона йому. Безсумнівно, у дитини має бути певний набір іграшок, що сприяють розвитку її чуттєвого сприйняття, мислення, кругозору, що дозволяють їй програвати реальні і казкові ситуації, наслідувати дорослим.
Іграшки з реального життя. Лялькове сімейство (може бути і сім'я звіряток), ляльковий будиночок, меблі, посуд, машини, човен, каса, ваги, медичні і перукарські приладдя, годинники, пральні машини, плити, телевізори, крейда і дошка, рахівниці, музичні інструменти, залізні дороги , телефон і т.д.
Іграшки, що допомагають "виплеснути" агресію. Солдатики, рушниці, м'ячі, надувні груші, подушки, гумові іграшки, скакалки, кеглі, а також дротики для метання і т.д.
Іграшки для розвитку творчої фантазії і самовираження. Кубики, матрьошки, пірамідки, конструктори, азбуки, настільні ігри, розрізні картинки або листівки, фарби, пластилін, мозаїка, набори для рукоділля, нитки, шматочки тканини, папір для аплікацій, клей і т.д.
При покупці іграшок користуйтеся простим правилом: іграшки слід вибирати, а не збирати!
Іграшки, якими їх уявляють собі дорослі, з погляду дитини нікуди не годяться. Чудові автоматичні і напівавтоматичні повністю зібрані іграшки не можуть задовольнити творчі і емоційні потреби дитини. Дитині потрібні такі іграшки, на яких можна відпрацьовувати, відшліфовувати основні необхідні властивості характеру. Для цього автоматичні іграшки абсолютно не придатні.
Іграшки для самих маленьких перш за все повинні розвивати органи чуття: очі, вуха, руки. І поки основна його потреба - відчувати тепло, перші іграшки малюків повинні бути м'якими і теплими, тоді вони будуть повністю відповідати прагненню малюка все пізнати через дотик. Найкращі іграшки для маленьких - це ті, які можна кусати. Вони повинні бути зроблені з м'яких матеріалів - пластмаси, гуми, добре митися, бути легкими, не мати подовженої плоскої форми, щоб, засовуючи їх в рот, дитина не могла вдавитися. Забарвлення іграшок повинне бути яскравим. Для однорічного малюка цікаві і корисні будуть пластмасові пірамідки з 3-4 складових кілець різного кольору, мисочки різних розмірів, що вкладаються один в одного, різноколірні кубики. Маніпуляція з цими іграшками не тільки розвиває інтелект дитини, але і приносить задоволення і радість, коли у малюка щось виходить так само, як у дорослого. Дуже корисні іграшки неваляйки.
Для 2-річних дітей дуже гарний великий різнокольоровий м'яч, який не закочується під меблі, 7-8-складові пірамідки, м'які, пухнасті іграшки, які діти вже не тягнуть до рота, а ось засинають з ними дуже добре. Велика пластмасова машина або коробка вже з цього віку буде привчати дитину до акуратності, самостійності, тому в них повинні складатися після гри кубики, м'ячі, гумові і м'які іграшки. Добре, якщо вже в цьому віці у малюка буде своє ігрове місце в квартирі, а у іграшок теж свій будиночок.
До трьох років набір іграшок розширюється. До яскравих, різнобарвним, з чіткою формою іграшок додаються найпростіші конструктори, які малюки збирають разом з дорослими, завжди при цьому відчуваючи задоволення і захоплення, що з дивних шматочків може вийти чудова, зрозуміла дитині фігура-іграшка. На цьому віковому етапі дитина починає активно включатися в світ реальних життєвих ситуацій, дізнається, що люди зайняті в житті роботою і мають різні професії, стикаються з проблемами і знаходять вихід з конфліктів. Тому найчастіше дитина вибирає сюжети для рольових ігор з того життя, яке її оточує. Діти грають в "дочки-матері", "в тата і маму", в "магазин", в "лікаря", "дитячий садок" і.т.п. Іграшки в цьому віці збільшуються в розмірах (велика лялька, великий ведмідь і т.д.). Правильною буде придбання перукарних наборів, чайних і столових сервізів, приладдя лікаря - Айболита, меблів та інших предметів, що відображають різні сторони реальності. Прагнення дитини жити спільним з дорослими життям свідчить про новий етап у розвитку емоцій і соціальної адаптації. Основна вимога - "побутові іграшки" повинні бути схожі на "оригінал" і бути досить міцними.
До чотирьох років рольова гра стає основним видом діяльності дитини. Ускладнюється зміст гри, багато іграшок стають непотрібними, тому дитяча фантазія здатна перетворити конкретні предмети в уявні. Так, олівець може стати чарівною паличкою, зелене листя - грошима, намальовані орнаменти на папері - килимами в лялькової квартирі. Саме тому в такому віці найбільшу користь дитині принесуть не дорогі і непотрібні іграшки, а функціональні, нехай навіть зроблені своїми руками.
До п'яти років великі іграшки поступово перестають займати дитину і переміщуються з ігрової зони на крісла, ліжка, шафи. А ось набори звіряток, солдатиків, лялькових сімей завойовують інтерес і емоції дитини. З'являється велика можливість для програвання різних варіантів з одними і тими ж іграшками; у дітей розвивається фантазія і уява, мислення перестає бути конкретним, а емоційний світ збагачується.
Шестирічній дитині корисніше і цікавіше не статичні і конкретні іграшки - він буде радий незвичайному конструктору, моделям кораблів і літаків, красивим фломастерам і цікавій настільній грі, розбірному роботу - трансформеру, набору для шиття і в'язання. Дітям дуже подобаються іграшки, зроблені власними руками, особливо, якщо вони стають корисними для інших. Діти люблять в цьому віці робити іграшки-подарунки (кухонні прихватки, серветки, прикраси). Радість і гордість викликає в дитині той факт, що він вміє робити добро оточуючим і коханим людям. Тому будь-яке бажання дитини щось змайструвати, зшити, склеїти і комусь подарувати повинно вітатися батьками, якщо вони хочуть розвинути в дитині працьовитість, посидючість і бажання щось у житті давати іншим. Іграшкові магазини йдуть на другий план, а найбільший інтерес у дітей викликають прилавки з канцелярським приладдям, будівельними матеріалами, нитками і гудзиками. Дитина сама готує себе до зміни виду діяльності та шкільного навчання.
Надалі дитина сама зробить "інвентаризацію" своїх іграшок. Ніколи не змушуйте дитину своїми руками викидати зламані або застарілі іграшки! Для нього це символи його розвитку, з кожною пов'язані позитивні емоції та переживання. Це його дитячі спогади, це його друзі. Набагато психологічно -економічніше відремонтувати їх і віддати іншим дітям, подарувати дитячому саду, дитині, якій не пощастило і батьки не купують йому іграшок.
У шкільному віці діти вчаться грати без іграшок. Їм все більше починають подобатися рухомі ігри з однолітками за допомогою м'ячів, скакалок і т.д. В іграх дитина вчиться вигравати і програвати, підкоряться правилами, визнавати виграш іншого дитини, спілкуватися і працювати спільно з дорослими та однолітками.
Пам'ятайте, що всі, крім улюбленої іграшки, треба періодично міняти і оновлювати. Якщо ви помітили, що малюк довго не бере в руки якусь іграшку, значить, вона йому зараз просто не потрібна. Сховайте її подалі, а через деякий час її поява викличе новий емоційний або пізнавальний інтерес у дитини.
І ще одна порада. Не водіть дитину занадто часто в іграшковий магазин з безліччю спокусливих, але дуже дорогих іграшок. Скільки сліз і страждань малюків бачили сидячи на прилавках новомодні ляльки, машини і звірі! Ці переживання, коли дитина не може отримати те, що дуже хочеться, йому зовсім не потрібні. Тільки коли ви самі готові подарувати дитині радість, ведіть його в магазин і робіть йому свято. Є приказка "Не можна все життя в іграшки грати". Це правда, але погодьтеся, дорослі, як іноді приємно отримати смішний сувенір від приємного людини! Даруєте своїм дітям радість не тільки в дні народження і в Новий рік, а й просто так, від хорошого настроюРекомендації для батьків щодо залучення дітей дошкільного віку до читання
Більшість фахівців сходяться в думці, що вчити дитину читати ліпше тоді, коли вона буде готовою до цього. А от почати виховувати у малюка любов до читання можна і потрібно з наймолодшого віку. Пропонуємо вашій увазі деякі способи прилучення дітей до читання.
Насамперед,правильно вибирайте книжки для вашої дитини. У книжці мають бути, яскраві, чіткі,реалістичні і веселі картинки, а текст – короткий і простий. Більшість малюків люблять, вірші, адже ритм віршованого мовлення заворожує їх, навіть якщо вони ще не розуміють зміст. Але вже після року можна починати читати дитині короткі казки й оповідання.
Найкращим варіантом для дітей раннього віку є картонні книжки, бажано досить великого розміру, надійно зшиті. Такі книжки можна сміливо довірити малюку, не боячись що він їх швидко розірве. Картонні книжки малюк може «читати» самостійно.
Будьте наполегливими і терплячими. Наші діти - непосиди. Тому попервах, коли ви почнете читати своїй дитині книжку, будьте готові до того, що вона швидко стомиться слухати і намагатиметься переключитися на іншу діяльність. Але ваша наполегливість, а також терпіння принесуть позитивні результати.
Зробіть читання обов’язковим пунктом у розпорядку дня вашої дитини. Найкраще відвести для читання час після купання перед сном. Навіть якщо ви прочитаєте малюку кілька сторінок, а він у цей час відволікатиметься або цікавитиметься чимось іншим, то однаково читання перетвориться у дбайливо дотримуваний ритуал. Цей ритуал слід продовжувати і після того, як дитина підросте і навчиться читати самостійно.
Не змушуйте малюка приділяти увагу твору, який ви йому читаєте, інакше читання із задоволення перетвориться на нудний обов’язок.
Зацікавлюйте дитину. Ви найкраще знаєте, що цікавить вашого малюка. Саме тому зовсім не обов’язково читати все так, як написано в книжці. Виявляйте трошки фантазії, щоб зацікавити дитину. Зробіть так, щоб вона слухала вас із задоволенням.
Залучайте дитину до процесу читання.
Перед читанням нової книжки зверніть увагу вашої дитини на персонажів і предмети, з якими малюк ще не зустрічався. Перед повторним читанням попросіть, щоб дитина показала вам їх на ілюстраціях. Якщо вона не запам’ятала, знову повторіть, поясніть, хто це або що це. Зі старшими дітьми ,які вже вміють добре розмовляти, можна обговорити сюжет, запитати їх про те, що може статися з героями далі.
Діти дуже люблять книжки-сюрпризи. Вони здатні дуже зацікавити малюка, проте швидко псуються – рвуться. Саме тому читати їх ліпше з мамою чи татком. Не розтягуйте сюжет. Будьте чіткими і локанічними. Діти не здатні довгий час концентрувати свою увагу, вони швидко стомлюються і починають відволікатися. Тому варто надати перевагу коротким текстам і нетривалому читанню. Щойно ви помітите, що дитина втратила інтерес, варто негайно перервати процес читання. Читайте виразно. Монотонне читання не здатне зацікавити нікого. Вона змусить нудьгувати навіть дорослу людину. Дитина ж живе емоціями, тому і читати для неї слід емоційно, виразно, змінюючи інтонацію, вимовляючи фрази різними голосами. Це не лише зробить читання для малюка цікавим, а й допоможе йому ліпше зрозуміти сюжет. Малюки люблять, коли їм читають вже знайомі твори,і можуть із задоволенням слухати ту саму казку незліченну кількість разів.Під час читання створіть затишну обстановку. Облюбуйте зручне крісло або виділіть будь-яке інше місце для читання. Досвід свідчить, що діти які слухали читання книжок, зручно влаштувавшись на колінах у мама,тата, бабусі чи дідуся, надалі і самі люблять читати.
Будьте для дитини гарним прикладом. Важко домогтися від дитини любові до читання, якщо самі ви ніколи не берете книжки до рук. Адже для дітей поведінка батьків є прикладом для наслідування. Добре, якщо дитина бачитиме, що ви самі із задоволенням читаєте. Добре, якщо у домашній бібліотеці є «мамині» і «таткові» книжки.
Веселе безтурботне дитинство!
Поки ваш малюк ще дошкільник, він не замислюється над тим, коли потрібно відпочивати, коли займатися, читати, а коли гуляти. Він постійно перебуває під доглядом дорослих, і вони самі організовують увесь день дитини. Але пройде рік, і йому потрібно буде багато чого вирішувати самому, у нього з'являться нові нелегкі обов'язки: уроки в школі, домашні завдання, заняття в кружках, суспільні доручення, адже треба ще почитати, допомогти мамі, погуляти.
Організувати весь день дитини допоможе режим!
Привчати дітей до нього потрібно якомога раніше, щоб до моменту вступу в школу вони вже свідомо виконували розпорядок дня. І ще одна важлива умова: дитина повина уміти визначати й міняти темп своїх дій. Адже з найпершого дня навчання в школі йому доведеться трудитися в одному, загальному для всього класу темпі, щоб встигнути виконати завдання у відведене для нього час. Ще в дитячому садку дітей навчають орієнтуватися в часі. Ваше завдання — пояснити їм, що займатися, відпочивати, гуляти й спати потрібно в певний час, тоді його буде вистачати на все. Дотримання режиму дня виробить у дитини почуття відповідальності, дисциплінованості — тісамі якості, які дуже потрібні школяру. Якщо ваша дитина відвідує дитячий садок — а там дотримуються режиму дня — то й вихідні дні не повинні відрізнятися від звичних. Ми не будемо давати універсальну схему режиму дня. Але є основні принципи, які важливо враховувати у всіх випадках: це правильна організація режиму праці й відпочинку, організація режиму харчування й повноцінного сну.
Дитина обов'язково повина вставати в той саме час, бажано годин у сім або половині восьмого. Звикнувши вставати пізніше, йому важко буде прокидатися в необхіний час, коли піде в школу. Особлива увага на це слід звернути тим батькам, діти яких не відвідують дитячий садок. Лягати спати дитина повина не пізніше половини дев'ятого. Тривалість нічного сну — не менше 11,5-12 годин. Цього часу досить для повного відновлення працездатності й функціонального стану нервової системи. Якщо не дотримувати цього правила, дитина не відпочине за ніч і на уроках буде неуважним і млявим.
Звикнувши лягати спати й вставати в той саме час, діти швидко засинають і легко прокидаються.
Необхідний і денний сон ( півтора-дві години). Адже діти стомлюються не тільки від занять, але й від шуму, від спільних ігор. Позбавлення дитини денного сну може викликати в нього різні розлади нервової системи.
У режим дня дитини повинна обов'язково входити ранкова гімнастика! Вона зміцнює здоров'я, знімає сонливість, дає заряд бадьорості! Перший раз обов'язково займайтеся разом з дитиною, покажіть йому 5-7 вправ, введіть в комплекс ранкової гімнастики ігрові моменти. Періодично, щоб вправи не набридали, вносіть в них нові елементи. Пройде час, і дитина буде самостійно займатися ранковою зарядкою, але ви обов'язково контролюйте чіткість і порядок виконання вправ.
Гуляйте в будь-яку погоду не менше 4 годин!
Не можна скорочувати час прогулянки через зайнятість дорослих, поганої погоди. Адже свіже повітря для дитини — це зміцнення здоров'я, загартовування організму, поліпшення діяльності органів дихання й серцево- судинної системи. Перебування на повітрі повинно бути активним: це й рухливі ігри, фізичні вправи, і посильною разом з дорослими працею. Зверніть увагу на те, що робить ваша дитина на вулиці, в які ігри він грає. Навчайте його нових, незнайомим йому іграм. Грайте разом з дітьми, зробіть перебування їх на повітрі цікавим, активним, корисним! А у вихідні дні можна відправитися з дитиною в невеликий похід, на лижну прогулянку, екскурсію.
Якщо діти подовгу сидять біля телевізора, вони, природно, менше рухаються, недостатньо гуляють. І як наслідок — погіршення сну й апетиту, плаксивість, дратівливість й інші порушення стану здоров'я. Телевізійні передачі — звичайно, тільки дитячі — дозволяється дивитися не частіше 2-3 раз на тиждень, а тривалість їх не повинна перевищувати 30 хвилин. Завжди незмінним у режимі дня повинно бути час сніданку, обіду, полуденка, вечері. Тільки у випадку режиму харчування відбувається необхідна підготовка діяльності шлунково-кишкового тракту до перетравлювання їжі, засвоєнню живильних речовин. Тоді дитина буде їсти з більшим задоволенням і апетитом!
Якщо дошкільник звикне до виконання режиму дня, згодом це стане його внутрішньою потребою. Але ж режим —- запорука здоров'я!
У КНИЗІ ВСЕСВІТУ, ЩО ЗАВЖДИ ВІДКРИТА НАШИМ ОЧАМ, ПРИРОДА РОЗМОВЛЯЄ МОВОЮ МАТЕМАТИКИ: БУКВИ ЦІЄЇ МОВИ — КРУГИ, ТРИКУТНИКИ ТА ІНШІ МАТЕМАТИЧНІ ФІГУРИ.
ГАЛІЛЕО ГАЛІЛЕЙ
Математичний розвиток дитини не зводиться до того, щоб навчить дошкільника вважати, вимірювати і вирішувати арифметичні завдання. Це ще й розвиток здатності бачити, відкривати в навколишньому світі властивості, відносини, залежності, вміння їх «конструювати» предметами, знаками, словами.
Дуже часто батьки запитують як навчити дітей математичним умінням вдома, використовуючи інноваційні методики та нестандартний дидактичний матеріал .
Тому надаємо декілька рекомендацій для батьків щодо використання таких інноваційних технологій як блоки Дьєнеша та палички Кюїзенера. Блоки Дьєнеша - універсальна розвиваюча гра!.
У багатьох країнах світу успішно використовується дидактичний матеріал "Логічні блоки", розроблений угорським психологом і математиком Дьєнешем для розвитку логічного мислення у дітей . Останнє десятиріччя цей матеріал завойовує все більше визнання у педагогів і батьків нашої країни. Придбати ЛБД можна в магазині розвиваючих ігор.
Логічні блоки Дьєнеша представляють собою набір з 48 геометричних фігур:
а) чотирьох форм (коло, трикутник, квадрат, прямокутник);
б) чотирьох кольорів (червоний, синій, жовтий);
в) двох розмірів (великий, маленький);
г) двох видів товщини (товстий, тонкий).
Кожна геометрична фігура характеризується чотирма ознаками: формою, кольором , розміром, товщиною. У наборі немає жодної однакової фігури.
Логічні блоки 3. Дьєнеша допоможуть вам в :
1) закріпленні знань дітей про сенсорні еталони
• форма (круглі, квадратні, прямокутні, трикутні);
• колір (червоні, жовті, блакитні);
• розмір (великі, маленькі);
• товщина (товсті, тонкі);
2) формуванні елементарних понять із математики та інформатики
- ознайомленні з геометричними фігурами, формою, кольором, розміром;
- ознайомленні із множиною;
- порівнянні, аналізі, класифікації, узагальненнї, серіації;
- кодуванні й декодуванні інформації;
- уведенні в активний словник дітей висловів із сполучниками «і», «або», часткою «не».
Маленьких дітей більшою мірою приваблюють логічні блоки, оскільки вони забезпечують виконання більш різноманітних предметних дій. Взагалі дана теорія створена Дьєнешем для дітей віком від 2 до 8 років.
Перш ніж приступити до ігор і вправ, надайте дітям можливість самостійно познайомитися з логічними блоками. Нехай вони використовують їх на свій розсуд у різних видах діяльності. У процесі різноманітних маніпуляцій з блоками діти встановлюють, що вони мають різну форму, колір, розмір, товщину. Загострювати увагу дітей на терміні «блок» не має сенсу, адже у сприйнятті дитини блок передусім носій форми, тобто геометрична фігура. Тому в спілкуванні з дітьми доцільніше користуватися словом «фігура», хоча цілком допустимо і використання слова «блок». Після такої самостійного знайомства з блоками можна перейти до ігор і вправ. Залежно від віку дітей можна використовувати не весь комплект, а певну частину: спочатку блоки, різні за формою і кольором, але однакові за розміром та товщиною (12 штук), потім різні за формою, кольором й розміром, але однакові за товщиною (24 штуки), і наприкінці — повний комплект блоків (48 штук). Це дуже важливо. Адже що різноманітніший матеріал, то складніше абстрагувати одні властивості від інших, отже, і порівнювати, і класифікувати, і узагальнювати. Для найменших дошкільнят рекомендуємо спеціальні ігрові альбоми, в яких представлені різні ігри, що сприяють розвитку предпосилок логічного мислення, де фігури накривають відповідні елементи, перетворюючи двомірну картинку в об’ємну панораму.
Як грати з ЛБД?
У коробочці з блоками є невелике керівництво, яке дуже схематично. Детально ознайомитися з логічними блоками можна за допомогою книг: "Давайте пограємо" (під редакцією А. А. Столяра. - М., 1991, 1996), а також "Логіка і математика для дошкільнят" (під редакцією З. А. Михайлової - СПб, 1996, 2000).
Палички Кюїзенера
Не менш цікавою є і методика Джорджа Кюїзенера ,бельгійського винахідника, учителя початкової школи . Кольорові палички Дж. Кюїзенера універсальні, їх використання не суперечить | існуючим сучасним методикам, а, навпаки, вдало доповнює кожну з них.
Дидактичний матеріал простий і зрозумілий для дітей: вони звикають до нього ще в ранньому віці і сприймають його як ігровий.
Вправи з паличками Дж. Кюїзенера розвивають дрібну моторику, зорове І просторове сприйняття, стимулюють уяву, привчають до порядку. Тому батьки сміло можуть грати-навчати дітей вдома.
Цей дидактичний засіб цілком відповідає особливостям дитячого мислення. З погляду математики палички створюють численні математичні ситуації, за допомогою яких батьки зможуть успішно навчати дітей моделювати числа, ділити ціле на частини, вимірювати. Діти разом з батьками залюбки будують сходи, килимки, будиночки, готуючись до сприйняття співвідношення числа й кольору, кольору й числа. За допомогою паличок діти також засвоюють кількісну й порядкову лічбу, учаться знаходити закономірність і продовжувати ряд чергуючи палички та порівнюючи їх за довжиною і висотою. На головну